101 річниця проголошення ЗУНР – державотворчий потенціал української соборності

Листопадові дні 1918 року – героїчна сторінка нової історії, пов’язана з боротьбою за неза­лежність українського народу.

Це велика історична подія, коли українці взяли у Львові владу і проголосили незалежну Західноукраїнську Народну Республіку.

Зазнавши поразки у Першій світовій війні, прагнучи зберегти імперію, новий австрійський імператор  Карл 16 жовтня 1918 р. видав маніфест, у яко­му запропонував федеративний устрій держави.

Спираючись на положення маніфесту,  галицькі політики активізували свої зусилля стосовно національно-державного самови­значення. 18 жовтня у Львові відбулися загальні збори українських громадсько-політичних діячів Галичини й Буковини (всього 69 делегатів), які проголосили Національну  Раду – вищий орган влади західноукраїнських земель.

Перспектива об’єднання українців аж ніяк не входила в наміри поляків, які також відновлювали власну державність і претендували на Західну Україну (Галичину).

У цьому, дедалі напруженішому, протистоянні українська сторона вирішила вдатися до рішучих дій.

Польське командування готувалося здобути владу у Львові від австро-угорського намісника К. Гуйна, але вночі,  очолюваний сотни­ком Д. Вітовським,  Військовий комітет з офіцерами-українцями ав­стрійської армії та Січовими стрільцями узяв місто під свій конт­роль. Того ж дня відбулася формальна передача влади.

Вранці, 1 листопада в старовинному городі, князя Лева, гордо височіли синьо-жовті прапори. Президентом ЗУНР став голова Української національної ради – Євген Петрушевич.

А далі з’явився Маніфест, який проголосив народовладдя, вказав конкретний шлях до рівності та справедливості, виклав основи соціально-політичного устрою ЗУНР. Листопадовий чин спричинив утворення Української Держави.

9 листопада було сформовано уряд – Державний Секретаріат на чолі з адвокатом Костем Левицьким, який очолив посаду голови Державного Секретаріату і секретаря фінансів.

13 листопада було ухвалено Тимчасовий Основний закон ЗУНР, який затвердив конституційні основи новоствореної держави. Вища законодавча влада була зосереджена в руках членів Української Національної Ради.

У листопаді Українська Національна Рада звернулась до всіх солдатів і офіцерів Української національної ради із закликом стати на захист рідного краю, а до цивільного населення – вступати добровольцями в армію. У зв’язку з розширенням військових дій питання про створення постійної, регулярної армії ставало все актуальніше. У середині листопада розпорядженням секретарства військових справ серед українського населення було оголошено мобілізацію. Територія держави поділялась на 3 військові області та на 12 військових округів. Були сформовані регулярні збройні сили – Українська Галицька Армія (УГА). Командиром УГА став    Д. Вітовський.

7 червня 1919 року почався героїчний наступ Української Галицької Армії, відомий в історії як “Чортківська офензива”. Затиснуті поляками, неначе пружина, до “Трикутника смерті” між Дністром і Збручем,  корпуси УГА перейшли у контрнаступ під Ягільницею та Чортковом і відкинули польське військо на захід.

25 червня 1919 року Антанта дозволила польському війську вести операції до р. Збруч, застерігши, що справа державної приналежності Східної Галичини має ще вирішуватись. Польща отримала мандат на цей край на 25 років, після чого її долю мав вирішувати всенародний плебісцит. Однак всі ці рішення були мовчазним примиренням із доконаним фактом: окупацію Східної Галичини польськими військами. Сумнівне право володіння Польщею цією територією підтвердила Рада послів Антанти 14 березня 1923 року.

Отже, ЗУНР проіснувала 257 днів, але день 1-го листопада назавжди став символом невмирущої ідеї українців до свободи і незалежності. Українська нація знайшла в собі сили, щоб воскресити потоптані ворогами-загарбниками ідеали визвольної боротьби, національної свідомості, відродити і розпалити вогонь «тисячолітньої державницької традиції».

Згодом, на довгі десятиліття, навіть згадка про Листопад оголошувалась злочинною. Заперечувався факт існування ЗУНР, її славетних Збройних Сил – Українських Січових Стрільців та Української Галицької Армії. Із свідомості народу повинно було зникнути все: і факти, і імена. Навіть могили полеглих борців зрівняли із землею, ніби нічого й не було. Проте історичні факти попри все залишаються фактами і спонукають до роздумів…

Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки – це соборний для всієї України приклад перемоги нашого духу, народної сили і військової певності. Разом з появою Української Народної Республіки ця подія має загальноєвропейське значення і стоїть поруч з відновленням всіх центрально і східноєвропейських земель, яке завершилося Актом Злуки 22 січня 1919 року. Українці утвердили себе як велика, сильна європейська нація. І якщо будемо єдині, якщо не зійдемо на політичні манівці, зуміємо реалізувати цінності, які є суттю нашого національного життя. Цінності європейської цивілізації, цінності справедливого і впевненого буття. Цінності, які були проголошені у Львові  1-го листопада 1918 року – незалежність, державність, соборність і духовність.