1980-ті роки
В листопаді 1981 року інститут очолив Жук Володимир Федорович, заступником директора була Батюшкова Інеса Адамівна, зав. кабінетом російської мови і літератури Дороговіцина Світлана Михайлівна (1980 р.), зав. кабінетом математики Семенова Валентина Петрівна, зав. кабінетом хімії Кравченко Людмила Григорівна, зав. кабінетом політехнічного навчання і профорієнтації Снітинський Михайло Антонович, зав. кабінетом виховної роботи і шкільних бібліотек Опалко Надія Іллівна, зав. кабінетом вечірніх (змінних) і заочних шкіл Штогрин Парасковія Петрівна.
З 1983 року в Тернопільському обласному інституті удосконалення вчителів було започатковано цілеспрямовану роботу для створення побутових та лікувально-профілактичних умов під час проведення курсів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.
При активній допомозі обласного управління освіти, обласного комітету профспілок введено в дію гуртожиток на 232 місця, лекційний зал на 150 місць, 4 навчальні аудиторії, обладнано кабінет інформатики і обчислювальної техніки, в якому розміщено клас персональних комп’ютерів КУВТ «ЯМАХА», та кабінет технічних засобів навчання, що сприяло повному забезпеченню запитів навчального процесу на курсах підвищення кваліфікації.
З метою оздоровлення педагогічних працівників в період їх підвищення кваліфікації на курсах при ОІУВ в лютому 1983 р. вперше в Україні відкрито п’ятиповерховий санаторій-профілакторій «Освітянин», збудований за блочним принципом, який сьогодні виконує функції гуртожитку та адміністративного корпусу. У кожному блоці було три кімнати, гігієнічний душ, санвузол, 73 кімнати, з них двомісних 19, тримісних 54. На першому і другому поверхах розташовувалися лікувальні кабінети: електросвітолікувальний, рефлексотерапії, психотерапії, лор-кабінет, стоматологічний, лікувальної фізкультури, інгаляторій, тепло-, світлолікування, підводного масажу, лікувального масажу та інші; їдальня на 85 місць, вестибюль, 5 холів, підсобні приміщення.
Профілакторій був розрахований на одночасний прийом 150 педагогів при безперервному графіку роботи 14 змін у рік. Щороку на його базі підвищували свою кваліфікацію більше 3 тисяч освітян.
Поруч із створенням відповідних умов для життя і оздоровлення педагогів адміністрація ОІУВ докладала чимало зусиль для удосконалення навчального процесу на курсах. Для цього був створений стабільний лекторський колектив, який включав 206 кращих викладачів чотирьох вузів м. Тернополя, а також Івано-Франківська, Львова, Києва. В їхньому складі 2,9 відсотка докторів наук, 53,9 відсотка кандидатів, 42,2 відсотка працівників шкіл і органів народної освіти.
В процесі навчальної роботи використовувалися різні форми занять: лекції, семінари, конференції, факультативні і практичні заняття, групові та індивідуальні консультації, екскурсії, екзамени, а також педагогічна практика в кращих школах області.
Значна увага приділялася пізнавальній діяльності слухачів на заняттях. З цією метою практикувалися проблемні лекції, використання ТЗН та ЕОМ, розв’язання конкретних ситуацій, розв’язування педагогічних задач, рольові та ділові ігри моделювання уроків.
У 1985 р. Облвно розробило комплексний план реалізації реформи загальноосвітньої і професіональної школи. Одним із основних компонентів цього плану було «підвищення кваліфікації педагогічних кадрів».
ОІУВ удосконалював організаційну структуру й методи методичної роботи, в посиленні їх впливу на підвищення фахової кваліфікації педагогічних кадрів області. Активізувались пошуки ефективних форм організації курсової перепідготовки, що відповідають новому етапу розвитку народної освіти. Інститут проводив активну роботу з молодими вчителями, зверталася увага на психологічну перебудову діяльності вчителів в умовах реформи школи.
На 1987 р. склалася певна система підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. На курсах і семінарах практикувалися активні методи навчання: моделювання педагогічних ситуацій, проблемний підхід на семінарських і практичних занять, рольові ігри. Участь в обласних семінарах взяло участь 2450 педагогічних працівників.
У 1987 р. працівники інституту з метою вивчення рівня викладання предметів і надання методичної допомоги на місцях відвідали 678 шкіл і дошкільних закладів, проаналізували 1723 уроків і 835 виховних заходів у 900 педагогів, проведено 1806 контрольних робіт, аналізом рівня знань охоплено близько 11 тис. учнів, 3135 педагогів отримали індивідуальні і групові консультації, для педагогів області підготовлені 43 методичні рекомендації.
З метою поширення і впровадження передового педагогічного досвіду проведено 31 семінар-практикум на базі шкіл, де працюють вчителі-методисти, старші вчителі. Видано 13 буклетів, опубліковано 3 статті в газетах і журналах, організовано виступ 116 вчителів на курсах, семінарах, педагогічних читаннях.
У 1987 р. в школах області вдалося налагодити облік підвищення кваліфікації вчителів, спрямувати роботу методичних служб у кожну школу, піднести відповідальність заступників директорів шкіл за організацію методичної роботи у педагогічних колективах.
Проте, в роботі інституту спостерігалися певні недоліки, які були результатом низької кваліфікації окремих методистів, відсутності у них бажання працювати по-новому, йти в ногу з часом. Подібна ситуація спостерігалася в районних методичних кабінетах, низька кваліфікація методичних кадрів, які, загалом, підбиралися не за фаховими даними, а для заповнення вакантних посад. Високий відсоток методистів, що здобували вищу освіту заочно, мали недостатню науково-теоретичну підготовку. Методичну роботу підміняли інспектуванням, адмініструванням.
