Новина   |  30 серпня, 2026

«Передусім жертви. Дії – зараз» (до Міжнародного дня жертв насильницьких зникнень / Міжнародного дня зниклих безвісти)

Щороку 30 серпня Україна  вшановує пам’ять людей, які стали жертвами насильницьких зникнень. Цей день встановлено Генеральною Асамблеєю ООН у 2010 році резолюцією № 65/209, а вперше його відзначили у 2011 році. Дата покликана нагадувати про неприпустимість незаконних затримань, викрадень і приховування інформації про місцеперебування людей.

Для України цей день має надзвичайно болюче значення. В умовах російсько-української війни тисячі українців опинилися серед зниклих безвісти за особливих обставин. За кожною цифрою – конкретна людина, її ім’я, родина, історія та близькі, які щодня чекають на звістку. Так, за даними Міністерства закордонних справ України, станом на 30 серпня 2026 року понад 114 тисяч людей в Україні вважаються зниклими безвісти за особливих обставин. Українська держава розбудовує систему їхнього пошуку, ідентифікації та повернення, зокрема здійснює збір ДНК-зразків, веде Єдиний реєстр зниклих безвісти та взаємодіє з міжнародними партнерами.

Особливо гостро постає проблема насильницьких зникнень на тимчасово окупованих територіях України. Міжнародні правозахисні механізми документують випадки свавільних затримань цивільних людей окупаційною владою московії, коли інформація про місцеперебування та долю затриманих приховується.

За визначенням Організації Об’єднаних Націй, насильницьке зникнення передбачає затримання, викрадення або інше позбавлення свободи представниками держави чи особами, які діють за її підтримки або згоди. Після цього причетні заперечують сам факт затримання або відмовляються повідомити, де перебуває людина. Такі дії порушують фундаментальні права людини, зокрема право на свободу, особисту недоторканність, справедливий суд, захист від катувань і право на життя. Якщо насильницькі зникнення здійснюються як частина широкомасштабного чи систематичного нападу на цивільне населення, вони можуть кваліфікуватися як злочин проти людяності.

24 серпня 2026 року Україна та Росія провели спеціальний етап обміну полоненими. Додому повернулися десять українських захисників, які раніше вважалися зниклими безвісти. Це ще раз нагадує: статус «зниклий безвісти» не означає загибель людини. Пошук триває доти, доки не буде встановлено її місцеперебування, знайдено та ідентифіковано останки або отримано достовірну інформацію про її долю.

Цьогоріч виповнюється 20 років із дня ухвалення Міжнародної конвенції для захисту всіх осіб від насильницьких зникнень. Ювілейна кампанія проходить під гаслом 2026 рік «Victims first. Actions now» – «Передусім жертви. Дії – зараз», наголошуючи на праві кожної людини та її родини на правду, справедливість і відшкодування.

Україна продовжує пошук зниклих, документування злочинів та співпрацю з міжнародними організаціями й партнерами. До цієї роботи залучені, зокрема, Організація Об’єднаних Націй, Міжнародний комітет Червоного Хреста та Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти.

У цей день ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, чию долю досі не встановлено.

Нехай кожна родина дочекається найважливішої звістки –
«Я живий. Я повертаюся додому».

Пам’ятаємо. Шукаємо. Чекаємо. Повертаємо.

Не втрачаємо надії!