210 років від дня народження Михайла Вербицького – автора Гімну України
Михайло Михайлович Вербицький (1815-1870) – видатний український композитор, хоровий диригент, священник і громадський діяч, автор музики до Державного Гімну України «Ще не вмерла України…». Його творчість залишила глибокий слід у національній культурі, а головний музичний твір став символом боротьби за незалежність.
Шлях Маестро
Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 року в селі Явірник Руський (тепер територія Польщі). Рано втративши батьків, виховувався в Перемишльській духовній семінарії, де розкрився його талант до музики. Він навчався композиції у Войцеха Гофмана, вдосконалював гру на гітарі, писав церковні, хорові, світські твори. Вербицький став одним із перших професійних композиторів Галичини, активно популяризував українську музику. Його праця охоплює понад десяток літургій, численні хорові твори, романси, кантати та оркестрові композиції. Особливе місце посідає музика до театральних вистав, що відіграла значну роль у розвитку українського національного театру.
Створення Гімну України
У 1863 році Михайло Вербицький поклав на музику вірш Павла Чубинського «Ще не вмерла України…», що швидко набув популярності серед українців. Його урочистий, величний мотив став потужним символом національного духу. Офіційно цей твір став Державним Гімном незалежної України у 1992 році, а його перші слова назавжди закарбувалися в серцях мільйонів українців.
Цікаві факти про митця
Ще під час навчання у Львівській духовній семінарії композитор добре оволодів грою на гітарі. Саме він створив перший український посібник гри на цьому інструменті.
У творчому доробку Михайла Вербицького твори різних жанрів: оперети, симфонії-увертюри, водевілі, мелодрами, музика для хорів та вокальних ансамблів тощо. Крім того, він створював музику на вірші українських авторів. Наприклад, Юрія Федьковича, Володимира Шашкевича, Тараса Шевченка. Також написав близько сорока сольних пісень, які виконуються під гітару та шість.
За словами українського композитора Станіслава Людкевича, найвизначнішими творами хорової музики Вербицького є «Заповіт», «Дай, дівчино», «Де Дніпро наш», «Поклін» (світські пісні) та «Іже, Херувими», «Достойно», «Отче наш» (духовні пісні). Також музикознавець у своїй статті «Михайло Вербицький та українська суспільність» (1934 р.) пише: «Михайло Вербицький – це перший піонер української музики на Галицькій Україні в 40-х роках ХІХ століття, коли у нас ще не було ні Лисенка, ні «Запорожця за Дунаєм», ні «Вечорниць» Ніщинського. Михайло Вербицький є найбільшим нашим після Дмитра Бортнянського духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю в Галичині. Він найкраще перейняв дух і техніку духовної музики Бортнянського».
Спадщина та пам’ять
Михайло Вербицький присвятив життя українській музиці та церкві. Він помер 7 грудня 1870 року в селі Млини (тепер Польща), де й похований. Сьогодні його ім’я носять вулиці, музичні заклади, встановлені пам’ятники, а його твори продовжують звучати на великих сценах і в серцях українців. У рік 210-річчя від дня народження композитора ми з вдячністю згадуємо його внесок у становлення української культури та національної ідентичності. Пам’ятаймо та шануймо Михайла Вербицького – людину, що подарувала Україні її музичний символ свободи!
«Серце запалене любов’ю» Вербицький Михайло Михайлович
.jpg)
