Новина   |  23 травня, 2026

23 травня – День Героїв України

  День Героїв – це свято величі духу українських вояків – борців за долю, честь і славу України. Вони є символом незборимості української нації. Це день пам'яті всіх українців, що присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність України, борців за її волю, передусім лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, гайдамаків, опришків, січових стрільців, вояків Армії УНР, ОУН-УПА, а також героїв Небесної Сотні та сучасної російсько-української війни.

  Щорічне свято День Героїв було запроваджене на честь всіх захисниць та захисників України, які протягом багатьох століть боролися за її незалежність та територіальну цілісність і продовжують робити це нині. Цьогоріч це свято має особливу цінність, адже всіх громадян країни можна назвати героями, які по-своєму протистоять російській окупації.

 Ідея Свята Героїв зродилася у серцях українських націоналістів, виходячи зі знакових травневих втрат українського народу – у травні місяці в різні роки Україна втратила визначних діячів визвольного руху. У Києві за суперечливих обставин 3 травня 1924 р. загинув ідеолог українського самостійництва Микола Міхновський. 23 травня 1938 р. у Роттердамі вбито Євгена Коновальця, а 25 травня 1926 р. в Парижі – Симона Петлюру, голову Директорії, Головного отамана військ і флоту УНР, журналіста, публіциста, літературного і театрального критика, від якого походить грізний термін «петлюрівці». А цьогоріч відзначаємо 147-у річницю від дня народження  Симона Васильовича Петлюри (народився в передмісті Полтави 22 травня 1879 р.) – нащадка давнього козацького роду, організатора українських збройних сил, визнаного борця за незалежність України у ХХ сторіччі.

    Уперше офіційно свято Героїв було запроваджено постановою ІІ Великого Збору ОУН, який відбувся у квітні 1941 року в Кракові: «Обов’язуючі організаційні свята є: свято соборності 22 січня, свято Героїв революції дня 23-го травня і День боротьби 31 серпня». А часопис «Пробоєм» у травні 1948 р. писав: «Убив ворог наших Вождів, але вбив тільки тіло, бо дух Їх живе з нами. З тої крові зродилися нові лави Героїв, які завзято мстять за минуле і борються за краще майбутнє…».

  Свято Героїв під час Другої світової війни та після її завершення відзначали учасники визвольного руху. Для широкого загалу, де було можливо, проводилися «масові» святочні зібрання. Біля могил місцевих героїв збиралися люди, співали гімн України, марш «Зродились ми великої години", виголошували промови. «Тільки Українська Самостійна Соборна Держава, яку можемо здобути революційною боротьбою Українського народу, поруч революційної боротьби всіх поневолених москвою народів, буде запорукою кращого майбутнього,» – читаємо у газеті «Зов Крови» за травень 1947-го року Крайового проводу ОУН.

  До здобуття Україною незалежності свято святкувалося підпільно, а після 1991-го року свято стало набувати популярності, традиція вшанування героїв 23 травня міцнішає. Особливо, з огляду на те, що вже дванадцятий рік іде війна (з 14.04 2014 р. – АТО, з 30.04.2018 р. – ООС, з 24.02.2022 р. – повномасштабне вторгнення) і українці відстоюють територіальну цілісність та незалежність розвитку своєї держави у війні проти рашизму московії. На жаль, ряди Героїв, які віддають найдорожче – своє життя, поповнюються, зокрема жертвами нав'язаної нам війни та Небесною Сотнею – першими героями російсько-української війни. 

  Але нові часи формують і нові традиції. І День Героїв – це не лише можливість вшанувати пам’ять загиблих за волю України, але і звернути увагу на героїв сьогодення, на тих, хто вижив, вистояв, здобуваючи перемогу над ворогом і продовжує жити і розвивати державу, показуючи чимало прикладів своєї жертовності в ім'я України, зокрема оборонців Києва, Маріуполя, Бахмута, Авдіївки, Часів Яру ... Тих, які свою кров жертвували для захисту рідного краю. Кожен з них був вірний присязі, не відступив з поля бою, і увійшов в історію. Кожен із них потребує належного вшанування.

  День Героїв – це свято величі духу українських вояків – борців за волю України і є символом незборимості Української Нації. Ми даруємо щиру вдячність та пошану тим, хто без вагань поклав своє щире синівське серце до ніг Матері-України, чий героїчний чин став прикладом для майбутніх поколінь.