Їжа як зброя: пам’яті мільйонів жертв Голодомору
Щороку, в четверту суботу листопада, в Україні та світі вшановують пам’ять мільйонів жертв Голодомору 1932–1933 років.
Пам’ять загиблих не просто від голоду внаслідок неврожаю, природного лиха, а жертв цілеспрямованого сталінського геноциду українців.
Цього року українці вшановуватимуть пам’ять в умовах повномасштабної війни з росією. Війни, яка знову супроводжується геноцидними практиками, – російський режим уже не приховує мети знищити українську ідентичність.
Слова про Голодомор та внутрішній опір українців – це завжди біль та тяжкі спогади про минуле. Це був той страшний час, коли свідомість нашого народу тодішня влада мала на меті зламати та повністю підкорити, а поняття «особистість» викорінити взагалі. Людина повинна була просто дякувати за те, що її не вбили за знайдений при дорозі пшеничний колосок чи жменю зерна.
Знищити українців як націю – мета організаторів голодомору. Остаточно ліквідувати мову, культуру, історію, все те, що робить нас унікальними в цьому світі. Українці мали забути, хто вони, ким були їхні предки, що мають зберегти для світу їхні нащадки. Цей акт масового винищення людей підірвав генофон української нації, а свідчення про нього стали нашою генетичною пам’яттю.
Понад те – росія знову використовує їжу як зброю. Цього разу, щоб тиснути на міжнародну спільноту. Злочини й трагедії, які розгортаються на наших очах, з усією наочністю демонструють: чесна пам’ять надзвичайно важлива. Ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені, а жертви – справедливо пошановані. Інакше непокаране зло повертатиметься знову і знову.
Свічка пам’яті має миготіти у вікнах усіх українців.
.jpg)
