Мудрий талант… До 175-річчя від дня народження Панаса Мирного
Нам треба бути дужими, щоб не пропасти…
Панас Мирний
Панас Мирний (Рудченко) залишився вірним даній ще в юності клятві служити рідному народові. І став не лише класиком нашої літератури, зачинателем у ній соціально-психологічного роману, а й велетом духу. Розпочавши з традиційних для літератури першої половини ХІХ ст. оповідних жанрів, у зрілий період він створив великі епічні полотна, які склали цілий етап у розвитку українського письменства.
Митець захоплювався українською мовою та літературою з раннього дитинства і знав “Кобзаря” напам’ять. За ним та за книжкою “Українські приказки, прислів’я і таке інше” самотужки вивчив рідну мову. У дорослому віці саме мовознавчим проблемам присвячував свої статті. В одній із них знаходимо відому цитату: “Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота схованка людського духу, його багата скарбниця, у яку народ складає своє давнє життя і свої сподівання, розум, досвід, почування”.
В одноповерховому дерев'яному будинку на околиці Полтави, де письменник проживав з 1903 р., який пам'ятає голоси Л. Українки, О. Пчілки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, Г. Хоткевича, В. Самійленка, де клавіш фортеп'яно торкалися пальці М. Лисенка та М. Заньковецької, згідно з постановою уряду УРСР, у 1939 р. було створено літературно-меморіальний музей. Вулицю, на якій розміщена споруда, названо його ім'ям. Понад 20 років директором музею був син письменника Михайло Рудченко. У семи кімнатах будинку збережено понад 150 рукописів Панаса Мирного та його брата Івана Білика, понад 280 листів письменника і його сім'ї, перші видання творів П. Мирного, близько тисячі предметів, книг, світлин і документів, частина архіву журналу «Рідний край», спогади сучасників.
У 1951 році у дворі перед музеєм було врочисто встановлено пам'ятник П. Мирному, а наступного року М. Рудченко передав державі будинок, меблі, всі особисті речі письменника та членів його родини.
У центрі містечка Гадяча є споруда, на меморіальній дошці якої напис: «У цьому будинку з 1858 по 1865 р. жив і працював видатний український письменник П. Мирний». Слава та визнання прийшли до П. Мирного після смерті. Його твори перекладено багатьма мовами світу. За їх сюжетами ставлять п'єси, знімають фільми, вивчають і досліджують у освітніх та наукових закладах.
Проте сказати про П. Мирного краще, ніж він сам в останньому своєму нарисі «Робота», що побачив світ 1909 року, неможливо: “Ні, не слава... поривала мене в мої молоді літа до роботи. Моє невеличке серце ще змалечку пестила любов до тебе, мій обездолений краю, і вона оповила мою душу чарівними снами й підбурювала думки до роботи”.
.jpg)
