Про відкриття документальної виставки «Олег Барна: душу-Богу, життя -Україні, а честь - собі» в Державному архіві Тернопільської області
У тиші архівних стін звучать історії, написані не лише чорнилом, а й мужністю, жертовністю та любов’ю до України. Тут оживає пам’ять, що змушує зупинитися і замислитися: ким ми є і якою ціною пишеться історія нашої свободи. Є імена, які перетворюються на світло, яке веде, на силу, що тримає, на пам’ять, яка не дозволяє забути, ким ми є. Саме такою постаттю для Тернопільщини є Олег Барна – людина слова та чину.
17 квітня 2026 року в Державному архіві Тернопільської області відбулося відкриття документальної виставки, присвяченої третій річниці вшанування пам’яті громадсько-політичного діяча, воїна, Почесного громадянина міст Тернополя, Борщева та Чорткова – Олега Степановича Барни.
У заході взяли участь працівники Тернопільського ОКІППО – Тетяна Магера – в.о. заступника директора з науково-педагогічної та виховної роботи, Світозара Хома – в.о. завідувача центру виховної роботи, захисту прав дитини та громадянської освіти, Оксана Сесик, Марія Голуб, Лілія Мудрик, Мар’яна Чорна, Світлана Буняк – методисти центру виховної роботи, захисту прав дитини та громадянської освіти, а також Юлія Починок і Юлія Шиманська – працівники відділу організаційно-методичної та інформаційно-видавничої діяльності Тернопільського ОКІППО.
Захід розпочався хвилиною мовчання – у глибокій пошані до полеглих Героїв і Героїнь, захисників і захисниць України у російсько-українській війні.
Зі вступним словом до присутніх звернувся директор державного архіву Федір Полянський, який наголосив на винятковій ролі архівів у збереженні історичної пам’яті сучасної України. Він представив експозицію виставки та висловив щиру вдячність родині Олега Барни за надані документи, особисті речі та світлини, що дозволяють глибше осмислити його життєвий шлях.
Молитву за упокій душі полеглого воїна промовив о. Віталій Козак, підкресливши: справжня цінність життя вимірюється не його тривалістю, а глибиною жертовності, любові та самопосвяти. Життя Олега Барни стало свідченням віри, переконань і відданості, а його жертва – духовною спадщиною, що формує нас сьогодні. У своєму слові о. Віталій наголосив: «Його жертва – це дар для інших, це спадщина, яка формує нас сьогодні. Життя Олега можна охарактеризувати, як суцільну боротьбу. І один з моментів цієї боротьби є заключний акорд його життя – жертва принесена на вівтар держави, ціною власного життя у відповідності до його власних переконань. Він залишився вірним тим переконанням тілесного життя і підтвердив своєю жертовністю. Дякуємо про спадщину, яку він залишив усім нам. Спадщину патріота, відданої людини, борця, Героя, хто віддає своє життя за тих, хто є поруч, хто захищає Україну».
Заступник голови обласної державної адміністрації Роман Свистун наголосив на важливості збереження пам’яті про захисників: «Сьогодні ми вшановуємо пам’ять нашого земляка, Героя Олега Барни. Він був справжнім, простим та принциповим, ніколи не лукавив. Це був активний борець за ідеали, який став на захист Вітчизни, і цей захід – про пам’ять наших героїв, про наш генетичний код, культурні та історичні цінності. Пам’ятаймо про нього»
Особливо зворушливими стали спогади рідних, побратимів і колег. Брат Героя, діючий військовослужбовець, командир роти безпілотних авіаційних комплексів «Барні» мотопіхотного батальйону 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади Степан Барна, поділився особистими роздумами, підкресливши значення пам’яті як морального орієнтира для майбутніх поколінь: «Ми маємо не лише згадувати, а й осмислювати, щоб діти, дивлячись на меморіальні дошки Героїв на освітніх закладах, ставили собі питання: що я можу зробити для своєї країни, щоб там не бути?»
Степан Степанович у своєму виступі звернувся до присутніх із глибокими роздумами про тяглість пам’яті та відповідальність живих: «Колись Ігор Петрович Ґерета сказав: «Усі ми колись будемо в архіві». І знаєте, так воно і складається – ми збираємося тут, стаючи частиною історії. Але мені б дуже хотілося, щоб ми приходили сюди не лише згадувати побратимів та однодумців, а й щоб аналізували наше минуле, робили з нього висновки. Життя багатьох наших друзів припало на надзвичайно складний період. Я завжди мав можливість відкрито говорити про Олега Степановича. Ми часто дискутували, але він завжди залишався справжнім борцем. Олег був переконаний у своїй правоті, у ньому текла кров наших предків-вояків. Його шлях до боротьби за Україну був абсолютно свідомим: від Революції на граніті та Помаранчевої революції до Революції Гідності, де він отримав поранення. Попри все, він одразу мобілізувався до лав 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Це був його принциповий вибір. Олег власним прикладом показував: кожен справжній чоловік має захищати свою землю. Поки діти будують плани на майбутнє, свідомі громадяни мають боронити свої родини та країну. Найбільше я прагну, щоб жертва Олега та тисяч інших хлопців і дівчат не була марною. Щоб їхній внесок став тим міцним фундаментом, на якому ми збудуємо справді сильну, вільну та незалежну Україну».
Побратим із позивним «Шахід», який був поруч в останні хвилини життя Олега Барни, емоційно зазначив: «Його мужність – це не лише історія, це дороговказ.Я пам’ятаю ці очі, крайню хвилину і нехай з Богом спочиває кожен. Це людина з Великої букви. На жаль говоримо про нього в минулому. Нехай всі депутати беруть приклад, пишуть історію справжню, як і він написав. Слава Україні!».
Міський голова міста Збаража Роман Полікровський підкреслив особистісні риси Героя: принциповість, чесність, відповідальність і незламність духу: «Він був людиною слова. Не ховався за іншими, не плив за течією. Таких людей не забувають – вони залишаються в пам’яті назавжди/ Справді, кожен відзначає його характер, безкомпромісний і те, що не любив лукавства, був обережний, щоби сказати не те, за що не зможе відповісти. Для мене це людина слова».
Декан історичного факультету ТНПУ ім. В. Гнатюка Володимир Кіцак звернув увагу на виховне значення постаті Олега Барни. Володимира Брославського та роль молоді у продовженні традицій національної свідомості. Присутні ознайомилися з матеріалами виставки, що відображають ключові етапи життя Героя – від педагогічної діяльності до участі в революційних подіях і бойових діях.
Олег Степанович Барна – уродженець Тернопільщини, учитель математики, фізики та інформатики, народний депутат України VIII скликання, учасник АТО з 2014 року. З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році добровільно став до лав Збройних Сил України як старший сержант 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.
17 квітня 2023 року – за день до свого 56-річчя – Олег Степанович загинув разом із 12 побратимами в бою під Вугледаром. «Пан Олег відомий всім, як народний депутат восьмого скликання, але для нас він – побратим, який на рівних з усіма виконував бойові задачі. Коли командири оголосили набір в групу на штурм ворожих позицій, старший сержант Барна не вагався ані хвилини. Задачу виконано, ворога вибито. Але на жаль, ціною життів наших хлопців. Вічна пам’ять всім полеглим за Україну! За кожне життя наших бійців буде помста у десятикратному розмірі», – написали на сторінці в 68 окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша. Західна частина Павлівки. 68 ОЄБр. Другий бат: «Довго просився в штурмову групу. Тому йшов на штурм один із перших. Вів вогонь з дистанції один-три метри. Кульове поранення в шию. Командир сказав про нього: «Йшов як доброволець, відчайдушно, загинув героїчно». Безкомпромісний, часом різкий та імпульсивний, але щирий, прямий, відвертий і сміливий. Таким Олег Барна був, є і, сподіваюся, залишиться»».
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, удостоєний звання Почесного громадянина Тернополя, Чорткова та Борщева. У лютому 2024 року його ім’я викарбували на меморіальній дошці Верховної Ради.
Минуло три роки з дня тієї трагічної весни. Час не стирає біль – він лише вчить жити з ним, перетворюючи тугу на глибоку вдячність. Олег Барна залишив по собі не просто спогад, а живий приклад: приклад учителя, який навчав життєвих цінностей та принципів, приклад громадянина, який ніколи не не мовчав щодо несправдливості, приклад борця-воїна, який не відступив перед московським ворогом.
Його шлях – це нагадування кожному з нас: свобода має ціну, і вона вимірюється, на жаль, не лише честю, а й жертовністю власного життя. Сьогодні ім’я Олега Барни вписане не лише в державні архіви, воно навічно закарбоване в генетичному коді української нації. Наше завдання зробити так, щоб його уроки гідності були почуті й продовжені новими покоління.
Пам’ятаємо, щоб бути гідними.
Світла пам’ять Герою!
Слава Україні!
Героям Слава!
.jpg)
