Третій Універса́л Украї́нської Центра́льної Ра́ди
Третій Універса́л Украї́нської Центра́льної Ра́ди — державно-правовий акт, універсал Української Центральної Ради, що проголошував Українську Народну Республіку, прийнятий 7 (20) листопада 1917 року в Києві.
Етап розвитку української державності, етап історії Української Центральної Ради (УЦР) – проголошення 7 (20) листопада 1917 р. УЦР III Універсалом створення Української Народної Республіки. В його основі – державотворча діяльність, спрямована на побудову демократичних засад влади, повну незалежність України.
УЦР ухвалила Конституцію УНР, а також ряд законів: запроваджено власну грошову систему, затверджено герб, гімн УНР, українській мові надано статус державної. Заявлялося, що Україна не відокремлюється від Росії, але вся влада в Україні відтепер належить лише Центральній Раді та Генеральному Секретаріату.
"Україна стає Українською Народною Республікою. До її територій належать землі (губернії), населені здебільшого українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму)". Остаточно питання про приєднання до України Курщини, Холмщини, Воронежчини та інших суміжних територій з переважно українським населенням мало вирішуватися шляхом переговорів.
Основними положеннями ІІІ Універсалу окрім створення Української Народної Республіки (УНР) у межах 9 українських губерній було: запровадження 8-годинного робочого дня; встановлення державного контролю над виробництвом; скасування поміщицького землеволодіння; земля оголошувалася власністю всього народу без викупу; надання національним меншинам «національно-персональної автономії»; забезпечення українському народу демократичних прав і свобод: свобода слова, преси, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи й помешкання; скасування смертної кари; надання амністії політичним в'язням; призначення на 25 грудня 1917 р. (9 січня за н.с.) виборів до Українських Установчих зборів, які мали бути скликані 9 (22 за н.с.) січня 1918 p.; початок мирних переговорів УЦР з Німеччиною та її союзниками.
Цей документ відіграв важливу роль і в розвитку української національної самосвідомості, і в зміцненні демократичної спрямованості українського національного руху.
Історичний досвід українського державного будівництва став основою для відтворення і зміцнення української державності в 1990-ті pp.