Новина   |  26 жовтня, 2024

Українська – мова вільних людей. 27 жовтня – День української писемності та мови

Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся.

Тоді з вас будуть люди як слід, тоді з вас громада буде шанована,

і вже на таку громаду ніхто своєї лапи не положить

Пантелеймон Куліш

   Дослідники вважають, що саме з Преподобного Нестора-літописця, послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія, і починається писемна українська мова. Він є автором найдавнішої пам’ятки історіографії та літератури українців – «Повісті минулих літ». Цей твір складений на основі сучасних автору подій і архівних літописів, народних переказів та оповідань.

  Відповідно до Указу Президента України від 28.07.2023 № 455/2023 «Про внесення змін до деяких указів Президента України» День української писемності та мови в Україні відзначатимуть 27 жовтня.

  У День української писемності та мови за традицією покладають квіти до пам’ятника Несторові-літописцю, відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою, проводяться громадські акції та перформанси на підтримку української мови, проводиться Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Конкурс відбувається за підтримки Міністерства освіти та науки України та Ліги українських меценатів. Щорічна кількість учасників понад 5 млн з 20 країн світу.

  Завдяки мові та мисленню суспільство здатне змінювати навколишній світ. Недарма українську мову називають солов’їною, адже вона багата на епітети, а її звучання неймовірне. Безумовно, мова для народу є його скарбницею, живою схованкою людського духу, адже утворює невидимий зв’язок між усіма поколіннями минулого та майбутнього. Навіть коли українську мову намагалися витіснити, народ завжди зберігав та відстоював право розмовляти своєю мовою. Українські поети, художники, політичні діячі у всі часи намагалися зберегти та популяризувати рідну мову.

  Людина може знати декілька мов, цікавитися іншими культурами, але тільки рідна мова торкається глибини душі. Вона спроможна надати відчуття єдності зі своїми нащадками, своєю родиною, національністю.
Вшановуючи мову, ми, українці, не тільки відстоюємо власні інтереси, а й інтереси нашої держави, адже
мова є однією із найважливіших цеглинок у фундаменті кожної нації. Саме у ній відображено і зафіксовано найглибші витоки свідомості народу та його ментальність, закодовано народну мудрість і споконвічні знання. Мова — це генератор і найвища форма патріотизму, Божий дар і ключ до вивчення культури, історії, традицій. Вона репрезентує народ у світі.

   «Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію… Втратити рідну мову і перейняти чужу – се найгірший знак підданства… Бо мова – се міцніша границя, фортеця чи річка», – говорила Леся Українка. Адже територію можна відвоювати, а коли вмирає мова, то вмирає і нація.