Новина   |  29 вересня, 2025

Без права на забуття (до 84-роковин Дня пам’яті трагедії Бабиного Яру)

 29 вересня 2025 року Україна та весь цивілізований світ вшановують День пам’яті трагедії Бабиного Яру. Саме цього дня 84 роки тому, у 1941 році, нацистські окупанти у Києві, в урочищі Бабин Яр, почали масове знищення євреїв, ромів, українців, військовополонених та в’язнів концтаборів. Вони збирали людей на спеціальній заставі, відбирали у них документи, коштовності, змушували роздягатися і виводили до краю яру. Там їх розстрілювали з кулемета. А коли у 1943 році війська відступали з Києва, то нацисти змусили в’язнів Сирецького табору викопувати тіла загиблих і спалювати їх.

 Бабин Яр став некрополем для близько 100 тисяч людей, розстріляних у 1941-1943 рр. Масові страти 29-30 вересня 1941 року увійшли в історію як символ «Голокосту від куль» – злочинної політики нацистів, спрямованої на винищення цілих народів.

 Сьогодні ця трагічна дата набуває особливо болючого звучання. Україна знову переживає геноцид – від рук російських окупантів. Буча, Маріуполь, Ізюм та сотні інших міст і сіл стали новими символами масових злочинів проти мирного населення. Як і 84 роки тому, агресор намагається знищити українську ідентичність, депортує дітей, руйнує культурні пам’ятки.

 Із початком повномасштабного вторгнення московії територія Бабиного Яру неодноразово ставала мішенню ракетних ударів. 01 березня 2022 року по його околицях вдарила російська ракета, забравши життя п’ятьох людей, серед яких була дитина. Наступні атаки відбулися 2 січня 2024 року та в ніч на 31 липня 2025 року, коли було пошкоджено Алею Праведників народів світу. Це є свідомими спробами знищення не лише нації, а й історичної пам’яті.

 Пам’ять про Бабин Яр нагадує: мовчання перед обличчям геноциду робить кожного співучасником злочину. Історія не має повторитися, а пам’ять про жертви – це основа нашої боротьби за правду і свободу.

 Бабин Яр - це символ геноциду, жорстокості та знецінення людського життя, але також і заклик до нас сьогодні берегти мир, людяність і толерантність.

 Тож, нехай пам’ять про загиблих стане для нас нагадуванням про цінність кожної людської долі та важливість протистояння будь-яким проявам ненависті й дискримінації.